Відоме з 1362 року. Тоді поселення входило до складу Великого Князівства Литовського. У ті часи тут була споруджена фортеця для захисту від нападів турків і татар. Під селом збереглись підземні ходи. Ці своєрідні катакомби були вириті у ХІV-ХVІІ століттях і використовувались для схованок людей від чужинців. Іменувалось село Качучинка, а з початку XV століття, називалося містечко Хащувата. Як стверджує Ю.Сіцінський у книзі "Труды Подольского историко-статистического комитета", назва походить від слова хащі. Це слов'янське слово означає площу, що залишилась після вирубаного лісу.

У XVIII столітті село належало графу Потоцькому, який у 1754 році виділив землю для церковних потреб. Тривалий період через Хащувате пролягав головний шлях з Одеси до Києва. Але коли збудували Південно-Західну залізницю, цей шлях втратив своє значення.

В роки польського панування село було центром ключа (адміністративна одиниця), до складу якого входило 36 населених пунктів.

Відомо, що селяни підтримали гайдамацький виступ проти польської шляхти. 9 червня 1768 року хащуватський сотник Ярема Панко пристав до повстанського війська, яке йшло на Умань. Після взяття штурмом цього міста М. Залізняк посилає 200 гайдамаків з чотирма гарматами у Хащувате, щоб не допустити переправи татар через Південний Буг.

У 1847 році Хащуватський маєток купив поміщик Ю.А.Лопушанський. Після смерті поміщика його сини довели маєток до повного розорення і в 1857 році він був проданий. Містечко Хащувата викупив Карель, лікар царя Олександра II.

У 70-х роках XIX століття Хащувате стало волосним центром. У 1893 році біля села було прокладено вузькоколійну залізницю. Починаючи з кінця XVIII і до першої половини XX століття цей населений пункт мав статус єврейського містечка.

У 1905 році в Хащуватому з населенням 4335 чоловік знаходились: православна церква, синагога, молитовний будинок, волосне управління, поштово-телеграфне відділення, сільський банк, міщанське управління, урядницький пункт, аптека, три аптечних склади, готель, чотири заїжджі двори, водяний млин, однокласне училище, церковнопарафіяльна школа.

З 1923 по 1932 рік Хащувате було центром району. Тут діяли початкова і 2 семирічні школи, хата-читальня, районний сільбуд, лікарня. У 1930 р. утворилось 5 колгоспів, які згодом об'єднались в одну артіль. З 1931 р. починає функціонувати МТС, яка стала однією з кращих в тодішньому СРСР. Зазнало село людських втрат і від голодомору у 1932-33 рр., і політичних репресій. Число загиблих і досі залишається невідомим.

Мирну працю хащуватців перервав розбійницький напад гітлерівців. 29 липня 1941 року вони окупували село. Сотні односельців брали участь у боях з німецько-фашистськими загарбниками. Смертю хоробрих загинув захисник Брестської фортеці Д.Д.Кривда. На пам'ятнику Слави на Мамаєвому кургані у м.Волгограді золотом викарбуване ім'я кулеметника І.Я.Хаїта, який обороняв легендарний "Будинок Павлова".

У лютому 1942 року фашистські прихвостні-поліцаї розстріляли у Хащуватому 986 євреїв, серед яких 376 дітей. За час окупації на каторжні роботи до Німеччини вивезено 230 чоловік. 13 березня 1944-го село визволене воїнами 5-ої гвардійської танкової армії. З усіх населених пунктів району Хащувате найбільше зазнало бомбардувань фашистської авіації у березні 1944 року. Було зруйновано не тільки дерев'яний міст через Південний Буг, але й містечко, центральну частину села. Гинули і бійці наступаючих радянських частин і мирні жителі.

Зазнало людських втрат село під час голоду у 1946-1947 рр. Доводилось їсти макуху, лободу, а з жалкої кропиви і листя липи (пекли коржики). Вмирали тут з голоду і жителі сусідніх сіл, що приходили в Хащувате на базар. Службовцям видавали службові пайки, а дітям у школі - обіди. До цієї біди додалася ще й інфекційна хвороба туляремія - яка забрала життя багатьох односельчан.

У повоєнні роки хащуватці підняли з руїн колгосп і культурно-освітні заклади. Славився високою культурою землеробства місцевий колгосп "Україна". Голові цього господарства Д.Т.Войтишину присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. 102 чоловіки нагороджені орденами і медалями. А К.Ю.Захаренко - присвоєно звання «Заслужений зоотехнік України».

У Хащуватому народився і жив Л.І.Солгутовський (1925-2002 рр.), учасник Параду Перемоги у 1945р., учитель, засновник музею 5-ої гвардійської танкової армії, краєзнавець, лауреат обласної премії ім.В.Ястребова, автор книг на теми краєзнавства.

У Хащуватому народились письменник Г.Х.Меламуд, доктор технічних наук, академік О.А.Білятинський, доктор юридичних наук В.О.Шамрай та інші.

Нині у Хащуватому проживає 2600 чоловік. Найбільше односельців трудиться у ПСП "Нива", ВАТ  "Ремонтно-транспортне підприємство", "Хлібоприймальне підприємство", "Заготхудобавідгодівля".

У селі функціонують загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, Будинок культури, дві бібліотеки, дільнична лікарня, дитячий садок, відділення поштового зв'язку, заклади торгівлі і громадського харчування.

______________________